Великомученик Іоанн Новий,
Сочавський (1330-1340 р.)
Святкуючи свої іменини, у свято Різдва Хрестителя Господнього Іоанна, сподобився служити Літургію у храмі на честь святого великомученика Іоанна Нового, Сочавського в смт. Лужани, що у Чернівецькій області. До речі, у 18 столітті, мощі цього святого цілу добу знаходилися у цьому поселенні. Промайнула думка, а можливо у цей день свої іменини святкував і великомученик Іоанн Сочавский, можливо і його небесним покровителем був Предтеча. Натхнення від споріднення (у думках) з цим святим спонукало до детально ознайомлення з його житієм. І я зробив висновки, що Іоанн Сочавський – не тільки Румунський і Молдавський православний святий, а і Український.
З житієм святого Іоанна Сочавського звязані території чотирьох областей сьогоднішньої України, а саме: Одеської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької.
Факт № 1. Постраждав святий Іоанн, приблизно у 1340 році, у місті Бєлград Босфорский, який сьогодні називається Білгород-Дністровський. Всю свою історію, на різних мовах, це місто носило назву «Білий замок», «Біла фортеця» або «Бєлгород» і було великим торговим і військовим центром на Чорному морі між річками Дністер, Дунай і Прут.
У 1402 р. старанняим правителя Молдовалахії Олександра Доброго, мощі великомученика Іоанна були перенесені з Білгорода до Сучави.
Факт № 2. У 1686 році, вторгнення польських військ на чолі з королем Яном Собеським у Молдову літом 1686 року, закінчилось численними грабунками. Повертаючись до Польщі, поляки-католики захопили скарби Молдовської православної митрополії та мощі Іоанна Нового, які залишили у місті Стрий, сьогодні Львівська область.
Факт № 3. У 1690 р. мощі великомученика Іоанна були розміщенні у храмі, уніатського монастиря чину Василіан, міста Жовкви поблизу Львова. На поклоніння святині, незважаючи на те що мощі знаходилися у полоні католиків, збирались православні прочани з усієї Галичини, Буковини та Молдови. У місті Жовкві мощі залишались до 1783 року.
Австрія розширила свої кордони й до неї ввійшла Галичина з Жовквою. Воєвода Молдови звернувся до австрійського уряду з проханням повернути мощі святого Іоанна до Сучави. Цісар Йосиф ІІ видав відповідний наказ, але він не виконувався.
З 1772 р. Австрія розширила свої кордони ще далі, а в 1775 р. й місто Сучава за домовленістю перейшло до Австрії. Єпископ Радовецький Досифей (Херескул) повторно звернувся до Відня з проханням повернути мощі до Сучави. Минав час, але жовківські монахи (греко-католики) і далі опирались наказові цісаря про повернення святих останків, тому галицький намісник отримав наказ негайно повернути мощі Іоанна.
Факт № 4. 30 червня 1783 р. після ознайомлення з наказом цісаря уніатські ченці під натиском всеж таки погодились повернути православну святиню. Представники обох сторін склали протокол, опечатали раку й винесли її з храму. Того ж вечора підвода з неоціненим скарбом спокійно дісталась ЛЬВОВА.
Наступного дня вона рушила у подорож до Сучави (сьогодні Румунія) через ТОВМАЧ, ГАЛИЧ, СТАНІСЛАВ (Івано-Франківськ), КОЛОМИЮ, ЗАБОЛОТІВ, СНЯТИН, ЛУЖАНИ (де ми молилися) і ЧЕРНІВЦІ.
Таким чином великомученик освятив своєю кровію Одеську Бессарабію, а присутністю своїх чесних останків Галичину та Буковину. Тому святого великомученика Іоанна Сочавського вільно можна називати Українським святим. Память святого звершується 15 червня.
PS. Досить серйозно небхідно задуматись всім хто називає свято Різдва Хрестителя Іоанна «Івана-купала» і скаче через вогнище. Адже святий Іоанн Сочавський якраз був катований і вбитий за те що відмовився пройти обряд очищення вогнем у місті Бєлград Босфорский, яке в той час входило до складу монгольської Золотої Орди – де поклонялися вогню і скачучи через нього служили сатані.
