1) Желающий встретить и соединится со Христом должен иметь соответствующее этому житие. Семеон – праведник, Анна – благочестивая вдова, житие которой было чистым и непорочным. (святитель Григорий Палама)

2) Уподобление праведному Семеону и пророчице Анне – наш долг. Мы должны встретить Христа, имея в себе: целомудрие, чистоту, незлобие, кротость, боголюбие и человеколюбие. Иным способом встретить Христа – истинную жизнь – невозможно. (святитель Афанасий Александрийский)

3) Мы и сейчас должны совершать Богу приношение. Вместо пары горлиц – чистота души и тела. Вместо двух голубиных птенцов – наша внимательность и добросовестность, не только перед Богом, но и перед людьми. (святитель Григорий Нисский)

P. S. – Пройшло сорок днів після Різдва Господа нашого Ісуса Христа в Вифлеємі, і за старозавітним законом, Господь приноситься до Єрусалимського храму Божою Матір’ю, щоб звершити жертву очищення.

Ні Мати Господа, ні Новонароджене Богонемовля Христос не мали ніякої потреби в очищенні, але Господь, як і в обрізанні, підкорився тому Закону, що був приписаний Богом для старозавітного народу. За законом Мойсея (Левіт гл. 12) жінка, яка народила немовля чоловічої статі, заборонялось заходити в храм на протязі сорока днів. Це були дні очищення за законом. Після закінчення цих днів мати новонародженого приходила в храм, де приносила жертву Богу. Зазвичай приносили ягня і голубку, або дві голубки якщо були бідними. Пречиста Діва, яка не мала потреби в очищенні, зате приходить в храм. «Чиста голубка, нескверна Агниця, Агнця і Пастиря приносить до церкви». В очистительну жертву, по бідності, Вона змогла принести дві голубки.

Ісус Христос в виконанні цього закону стає нашим Посередником. Принесення в храм і посвячення Христа – нове діяння Посередницького служіння за все людство перед Богом Отцем.

Господь стає в ряди грішників, щоб викупити їх від гріха, стати їх істинним Заступником.

Тремтяча від хвилюючої радості Божа Матір стояла перед входом до Єрусалимського храму. Вона, як і інші, очікувала, що підійде священник, візьме в Неї з рук немовля і принесе Богоматір жертву очищення. Йосип-обручник також принесе жертву за первістка. Матір Божа держала в руках Скарб, про Який благовістив на Благовіщеня Архангел Гавриїл, але в храмі Вона ще не надіялася побачити чогось особливого. Як і всі, бажала виконати обряд і повернутися з радістю до Назарету.

Сталося те, про що не знала ані Богородиця, ані праведний Йосип. В цей час більшість людей чекало втішення Ізраїлю: пророчі провіщення і прообрази підходили до закінчення і кращі із синів Ізраїлю були в очікуванні Месії, обіцяного Богом Спасителя. Одним із таких очікуючих і бав праведний Семеон.

Йому було обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті доки не побачить Христа. Часто праведний Семеон просив в молитвах часу смертного. На запити своєї душі почув «смерті не бачитимеш, перше ніж не побачиш Христа Господнього» (Лк. 2.26).

І Семеон чекав. Довго жив. Однолітки його вже давно пішли з землі, а старець Семеон, як старезне дерево, верхівка якого позолочена вечірнім сонцем, стояв на заході Старого Завіту. Він задавав питання: для чого сам Завіт? Для чого пророкування і образи? До чого вони відносяться? Семеон очікуючи приходив в храм і йшов не отримавши відповіді. Одного разу Дух Божий повабив Семеона до храму, де він вдивлявся на переступаючих його поріг метерів з немовлятами. Раптом затремтіла його душа. Він бачить Матір, яка в своїх обіймах держить особливе Немовля. На Матері і Немовляті Божественний відпечаток. Дух Божий відкриває старцю Семеону, що це Немовля і є очікуваний всіма народами Спаситель світу.

Старечими ногами кинувся Семеон до Христа. Тремтять від хвилювання його руки. Він простягає їх Немовляті. Згаслі від старості очі загоряються. Він увесь живе світлим священним захопленням і натхненням. Наближається до здивованої Матері і з її рук приймає Немовля. Праведний Семеон не обіймає Його і не цілує Його,як звичайних дітей. Він знає що в його руках сам Бог. Утримуючий в своїй долоні Всемогучий Бог, як кволе Немовля, лежить в обіймах Семеона.

Він тримає його перед собою, і як до цього серце старця наповнилося Духа Святого, так тепер і уста наповнилися Божественним Духом. Семеон не проголошує, а виспівує святу пісню, лебедину пісню Старого Завіту, яку і понині свята Церква повторює за вечірнім богослужінням: «Ныне отпущаеши раба Твоего, Владыко, по глаголу Твоему, с миром» (Лк.2.29). Праведний Семеон славить Господа. Він бачить спасіння, яке прийшло від Бога, і Називає Немовля яке тримає в обіймах, Світлом для світу і просвіщенням для всіх народів. Старець Семеон не боїться смертного часу. Тепер він піде і сповістить і там де утримуються душі праведників про те, що в своїх руках він тримав Спасителя світу. Семеон прощається з землею без жалю. Він знає, що і його душу Бог не залишить тлінною. Він бачить святе воскресіння Спасителя, бачить прихід миру на землю. Праведний Семеон віддає Богонемовля Матері, і бачачи внутрішнім поглядом, як світ зустріне вчення Христа, розіп’ятого Господа на Голгофі, Богоматір біля хреста, говорить: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк.2.34-35). Благовіст, який звучить світло і радісно в серці Богоматері, змінився іншим голосом. Довго Божа Мати носила в собі ці пророцькі слова старця Семеона, доки не побачила їх в Голгофських стражданнях. В храмі була також і пророчиця Анна, 84-літня стариця, яка день і ніч живучи в храмі завжди перебувала в молитві. Вона підходить до Божественного Немовляті, пророкує по Нього, славить і дякує Богові: за виконані сподівання, за спасіння що прийшло. Євангеліє свідчить, що: «Йосип і Матір Його дивувалися тому, що говорилося про Ісуса Христа» (Лк.2.33)

В подіях Стрітення Господнього старозавітне священство досягнуло апогею свого служіння. Взявши в руки Божественне немовля старозавітний священик передав подальше спасіння всього людства істинному Первосвященику Господу Ісусу Христу не по чину Аароновім, а по Мелхіседекову, який прийшов в світ, щоб освятити людський рід і привести його до спасіння. З святого Стрітенського дня справдилися всі сподівання і надії – прийшов очікуваний Месія. Старозавітне священство закінчило своє служіння. З дня Стрітення Христового кожна душа може зустріти Спасителя і тримати Його в обіймах свого серця.

Під час здійснення Божественної Літургії священнослужителі в своїх руках тримають Христа, бачачи Його.

В таїнстві святого Причастя кожний із християн має щастя тримати Господа в обіймах своєї душі.

Перед царськими вратами зустрічається Христос з нами. «Благословен грядый во имя Господнє, Бог Господь, и явися нам…», «Со страхом Божиим и верою приступите» вигукує свята Церквам, запрошуючи всіх християн до зустрічі з Господом.

Дорогі брати і сестри, давайте частіше, поки є сили і можливості, будемо ходити до святого храму на святу зустріч з Христом. І це Стрітення зігріє святі почуття, підштовхне розум, розкриє очі душі і ми, як старець Семеон, побачимо Господа і приймемо Спасителя в обійми своєї душі.